1918 У Києві 18 квітня відбувся І З'їзд Товариства Червоного Хреста України. Саме ця дата є початком роботи Українського Червоного Хреста як самостійне національне товариство.

1920-і роки Суспільство організує тисячі безкоштовних їдалень для бідних, надає населенню мільйони продовольчих пайків.

1930-і роки Червоний Хрест України має у своїй власності 119 медичних, 206 профілактичних та дитячих установ, четверту частину всіх протитуберкульозних диспансерів, 36 оздоровчих закладів, 800 лазень, 300 фельдшерсько-акушерських пунктів, 400 аптек та магазинів.

1941-1945 Під час Великої Вітчизняної війни Товариство готує та відправляє на фронт понад 100 000 медичних сестер, санінструкторів та сандружинниць. У цей час Червоний Хрест стає ініціатором безоплатного донорства. Подвиг 17 українських сестер милосердя, учасниць бойових дій відзначений медаллю імені Флоренс Найтінгейл – найвищою нагородою Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Нині в Україні 23 медичні сестри увінчані цією престижною світовою відзнакою за виняткове милосердя у повоєнний мирний час.

1961 р. Створення патронажної служби Товариства для медико-соціальної підтримки малозахищених верств населення.

1986 Понад 10 000 активістів, члени санітарних постів та дружин Червоного Хреста взяли участь в евакуації та розселенні постраждалих від Чорнобильської катастрофи, надавали їм медико-соціальну, психологічну та матеріальну допомогу. Було розподілено 7000 тонн продуктів харчування, 105 тонн сухого молока, полівітамінів, левотироксин.

1990 р. З ініціативи Червоного Хреста України почала діяти комплексна Чорнобильська програма. Пересувні діагностичні бригади Червоного Хреста проводили обстеження постраждалого населення, проводили просвітницьку роботу серед населення постраждалих регіонів. На підтримку гуманітарних програм для потерпілого від аварії на ЧАЕС населення Червоного Хреста залучило понад 35 млн. доларів США.

1992 р. Президентом України видано «Указ про Товариство Червоного Хреста України», згідно з яким воно визнається єдиним національним Товариством Червоного Хреста України на території нашої держави, уповноваженим сприяти органам державної влади у їх діяльності в гуманітарній сфері.

1992 Згідно з розпорядженням Кабінету міністрів України створено Службу розшуку Товариства Червоного Хреста України. Основне завдання Служби розшуку — здійснення заходів щодо розшуку та відновлення родинних зв'язків, втрачених внаслідок Другої світової війни, інших збройних конфліктів, стихійних лих, надзвичайних ситуацій та міграції.

1993 Суспільство отримує офіційне визнання Міжнародного Комітету Червоного Хреста у Женеві та стає повноправним членом Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.

1999 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про символіку Червоного Хреста та Червоного Півмісяця в Україні», яким визначено порядок та умови використання та захисту емблем Червоного Хреста та Червоного Півмісяця на території України.

2002 Прийнято Закон України «Про Товариство Червоного Хреста України», яким регулюються відносини, пов'язані з діяльністю Товариства Червоного Хреста України, визначається його правовий статус та правові засади діяльності.

2009 р. Верховна Рада України ратифікувала III Додатковий протокол до Женевських конвенцій 1949 року «Про Червоний Кристал».

2013-2018 роки Суспільство працює в особливому режимі. Створено загони швидкого реагування для допомоги постраждалим під час ситуацій суспільного занепокоєння, особливо у Києві, Харкові, Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Херсоні, Одесі, Миколаєві, Вінниці. Суспільство зосереджує роботу на наданні допомоги постраждалим та переміщеним особам із зони збройного конфлікту та Криму, а також продовжує допомагати вразливим категоріям населення. Розвивається напрямок діяльності Товариства з психосоціальної підтримки.